Цього дня, 85 років тому народився видатний український поет Василь Симоненко.
Поет-шістдесятник «витязь молодої української поезії». Народився 8 січня 1935 р. у с. Біївці на Полтавщині в селянській родині. У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика.
Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957 р.р. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету. Після закінчення навчання одружився на черкащанці Людмилі Півторадній.
Працював журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини». На початку 60-х став активним членом Клубу творчої молоді.
В 1962 році з’являється перша збірка Василя Симоненка «Тиша і грім».
В 1962 році, разом з Лесем Танюком та Алою Горською, виявив в Биківні та біля Лук'янівського і Васильківського кладовищ масові поховання жертв НКВД та не зміг про це мовчати.
Поет потрапляє під нагляд КДБ.
Улітку 1962 р. міліціонери заарештували та жорстоко побили поета: довго лікувався, нездужав, та так і не відновилося здоров'я. Дуже постраждали від побиття нирки.
В цей час твори Василя Симоненка вже відмовлялися друкувати. Майже усі друзі - відвернулися.
Восени 1962 р. митець почав щоденник «Окрайці думок». А вже на початку вересня 1963 р. ліг у лікарню із раком нирок.
У ніч з 13 на 14 грудня 1963 року Василь Симоненко помер.
Творчість:
- перша збірка «Тиша і грім»
- цикл «Мандрівка по цвинтарю»
- цикл «Заячий дріб»
- оповідання «Вино з троянд»
- оповідання «Кукурікали півні на рушниках»
- оповідання «Весілля Опанаса Кровки»
- оповідання «Лебеді материнства»
- оповідання «Ти знаєш, що ти - людина»
- казка «Подорож у країну Навпаки»
- казка «Цар Плаксій і Лоскотон» - щоденник «Окрайці думок"
- збірка "Де ви тепер кати мого народу"
- посмертна збірка «Земне тяжіння»
З найвідоміших пісень на тексти Василя Симоненка: "Виростеш ти сину..."
ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
«Двадцять вісім — це дуже мало. Двадцять вісім — це наче й не жив. І поклали поета в хмари — І до хмар немає стежин» (А. Кравченко).
«Щось у мене було від діда Тараса і від прадіда Сковороди» (В. Симоненко). «Я — українець. Оце і вся моя автобіографія» (В. Симоненко).
«Казати правду — це мистецтво мужніх. Симоненко володів цим мистецтвом навіть тоді, коли у його віршах декларативність заступає художність» (А. Шевченко).
«У його простоті ви відчуваєте людину високої інтелектуальної культури — масштабний розум, який уміє відсівати дрібниці й оголювати суть...» (Є. Сверстюк).
«Витязь молодої української поезії» (Олесь Гончар). «З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симонен- кових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагучо й неповторно вибурхнулись в нашому красному письменстві...» (Олесь Гончар).
Джерело: Бібліотека української літератури