Своє професійне свято залізничники України відзначають на початку останнього осіннього місяця, а саме 4-го листопада.
Ініціатором цієї дати в українських календарях виступила Львівська залізниця. 4-го листопада, в далекому 1861-му році, коли сучасний український Львів знаходився під протекцією Австро-Угорської імперії, на залізничний міський вокзал прибув перший пасажирський состав, що носив назву «Ярослав». За сучасними мірками це був справжній поїзд міжнародного сполучення, що відкрив сучасну історію української залізниці. Він курсував між Віднем і Львовом, перетинаючи міста Краків і Перемишль.
Професійне свято - День залізничника, враховуючи значення залізничного сполучення для розвитку державної економіки і промисловості, було відоме ще з дореволюційних часів. У царській Росії цей День був встановлений з 1896-го року згідно з наказом № 68 міністра шляхів сполучення князя Михайла Хилкова і відзначався 28-го червня за старим стилем або 9-го липня за новим стилем.
З утворенням нових незалежних держав, які з’явилися на пострадянському просторі, і необхідністю розвитку власної законодавчої бази, це професійне свято в Україні було закріплено Указом Президента від 15-го липня 1993-го року, але, як і колись, відзначалося в першу серпневу неділю. Так тривало включно до 2002-го року.
Потім, у зв’язку з клопотанням нового генерального директора шляхів сполучення Георгія Кірпи, який вступив на цю посаду з 2000-го року, цей день був перенесений на 4-е листопада.
Працівники українських залізних доріг щодня вкладають свою працю і діляться своєю любов’ю у справі, яка служить на благо всієї української держави. Розвиток і вдосконалення залізничного сполучення не раз справедливо служило доказом невід’ємного економічного зростання. Залізниці донині залишаються ефективним транспортним сполученням і все це завдяки копіткій праці наших залізничників.
Фото з інтернету.
З сайту Ділова мова