Декілька діб стікав кров'ю і чекав на допомогу в степу серед спеки: сьогодні поховають третього загиблого під Зайцевим

Сьогодні в селі Андріївка, що на Дніпропетровщині поховають третього загиблого під Зайцевим, 40-річного сержанта, розвідника Ярослава Журавля.

За інфомацією Донбас. Реалії його тіло російські гібридні сили передали українським бійцям у вівторок, 21 липня. Журавель – саме та людина, яка на оприлюднених відео з коптера надає собі допомогу. Він був живий, але помер, так і не евакуйований з поля бою.

Журналіст видання Ольга Омельянчук написала про це:

Сержант був у групі з саперів та представників СЦКК, які, за умови припинення вогню, гарантованого ОБСЄ, вирушили забирати тіло командира розвідувального взводу лейтенанта Дмитра Красногрудя, який підірвався на невідомому вибуховому пристрої під час антидиверсійної роботи.

Ярослав Журавель ішов першим, коли група була обстріляна. І штаб ООС, і 35-а бригада стверджують, що «режим тиші» на період пошукової операції був гарантований через ОБСЄ. Сержант, як і інші члени групи, мав білий шолом та білий бронежилет.

«Першим ішов сержант розвідвзводу, який прийняв на себе вогневий удар. Він був поранений, група відійшла, перегрупувалась, і на чолі з офіцером розвідки і бойовим медиком намагалась надати допомогу сержанту, який відповзав убік.

Під шквальним вогнем із застосуванням гранатометів бойовий медик отримав поранення, несумісні з життям, і загинув на місці. Офіцер розвідки отримав контузію», – повідомив командир 35-ї бригади Микола Палас на брифінгу 13 липня.​

Ярослава «бачили» з дрона розвідки, тоді він був ще живий. Потім зник з поля зору – ймовірно, впав у балку. Три дні поспіль бойовики не давали проводити пошукову операцію.

«Сьогодні під час чергових перемовин через СММ ОБСЄ з представниками російсько-окупаційних військ, в черговий раз не були досягнуті домовленості, щодо пошуку та евакуації нашого пораненого захисника. Ворог постійно безпідставно не дає проводити пошукові заходи», – заявляв штаб ООС 17 липня.

Ближче до вихідних стало зрозуміло, що сержант, ймовірно, уже загинув від поранень.

У морську піхоту розвідник перевівся із 93-ї ОМБр «Холодний Яр» декілька місяців тому. Він прийшов у підрозділ разом зі своїм загиблим командиром Дмитром Красногрудем. Коли лейтенант підірвався зранку 13 липня, розвідник Ярослав Журавель, як і інші члени гуманітарної місії, повірив у гарантії безпеки, про які ОБСЄ домовилися з російськими гібридними силами, і вирушив забирати тіло загиблого командира.

Окрім Красногрудя та Журавля, від обстрілу групи також загинув бойовий медик, сержант Микола Ілін з позивним «Естонець». Він, білорус за національністю, був громадянином Естонії, служив у морській піхоті щонайменше два роки і ненавидів все, що пов’язане з СРСР.

Як відомо, Президент Володимир Зеленський тоді з цього приводу ніяких звернень та заяв не робив.

У 93-й ОМБр написали:

«Висловлюємо щирі співчуття у зв'язку із загибеллю сержанта Ярослава Журавля, розвідника 35 окрема бригада морської піхоти, а до цього служив у нашій бригаді. Ярослав – це третій військовий, який загинув під Зайцевим на Донеччині від обстрілу 13 липня під час спроби евакуації тіла полеглого офіцера Дмитра Красногрудя із позивним «Мир». У морську піхоту він перевівся вслід за своїм командиром і, рятуючи його, віддав життя на російсько-українській війні на Донбасі.

Ворог убив бійця підступно, адже Ярослав був у складі евакуаційної групи. На ньому був білий шолом і білий бронежилет. Це була головна умова, за якої проросійські бойовики погодилися надати “режим тиші”. Та окупанти вкотре не дотрималися домовленостей і розстріляли групу. Тіло бійця представники російсько-окупаційних військ передали на підконтрольну Уряду України територію аж 21 липня.

Ярослав почав воювати навесні 2015 року у 20 окремому мотопіхотному батальйоні, який згодом увійшов у склад 93 бригади Холодний Яр.

Брав участь у боях за Марїнку, Піски, Авдіївку, боронив Трьохізбенку, Чермалик, Авдіївську промзону.

Як написав давній друг бійців 20 МПБ капелан Дмитро Поворотний, Ярослава будуть ховати сьогодні, 23 липня, на батьківщині, в селищі Андріївка, Верхньодніпровського району, де він народився, зростав, будував свій світ - народжував і виховував дітей, звідки пішов захищати свій світ і нас. У бійця залишились батьки, дружина двоє дітей. Вічна пам'ять!"

Читайте також: Шість років подвигу: на Ямпільському перехресті вшанували загиблих Героїв з Новомосковщини