Лікарка пояснила як емоційне вигорання впливає на стан тіла

Емоційне вигорання — не тільки психологічний, а й фізіологічний процес, здатний викликати справжній біль. Як відрізнити психосоматичний біль від неврологічного і що з цим робити, пояснила невропатологиня Медичного центру Берсенєва Віра Долгова, інформує "Дім" із посиланням на "Вечірній Київ". 

За словами лікарки, емоційне вигорання — це стан хронічного стресу, який виникає при тривалій психоемоційній напрузі. Найчастіше — у професійній чи сімейній сфері. Та оскільки українці вже четвертий рік живуть в умовах повномасштабної війни, на перше місце виходять стреси, пов’язані зі страхами, переживаннями, стражданнями, невпевненістю у завтрашньому дні.

“Війна посилила ситуацію та зробила емоційне вигорання однією з головних проблем сьогодні. Раніше здавалося: відпочину, з’їжджу у відпустку, перезавантажуся — і все минеться. Але це докорінно неправильно. Справа в тому, що емоційне вигорання — це не просто втома, яку ми відчуваємо від фізичних навантажень. Це глибоке виснаження ресурсів організму, у якому страждають як емоції, а й тіло. І якщо це не зупинити, це запускає багато захворювань, зокрема різні стадії депресії”, — пояснила Долгова. 

Серед ознак емоційного вигорання лікарка виділяє наступні: 

• відчуття хронічної втоми, яка не минає навіть після повноцінного сну та відпочинку;
• виникає відчуття байдужості та апатії;
• втрата інтересу навіть до улюбленої роботи та хобі, а довгоочікувана відпустка та можливість вирушити у подорож не надихають;
• “емоційні гойдалки”: смієтеся, наприклад, а за п’ять хвилин готові заплакати;
•  дратівливість, тривожність і навіть почуття відчуженості та непотрібності;
• відчуття власної нерезультативності, що також стає предметом роздратування.

Можуть даватися в знаки і тілесні симптоми: головний біль, біль у спині, м’язова напруга, порушення сну, відчуття кома в горлі або здавлювання в грудях.

“Якщо біль не має чіткої причини за результатами обстеження, важливо не списувати її на “уяву”, — треба вивчити психоемоційне тло. Наше тіло не бреше — воно надсилає нам сигнали. Дуже важливо розглядати організм як єдине ціле, де психологічне та фізичне нерозривно пов’язано, лише тоді можна знайти комплексний підхід до лікування”, — наголосила невропатологиня. 

Коли людина переживає стрес, у її мозку активізуються центри, що відповідають за виживання: гіпоталамус, гіпофіз та надниркові залози. Виділяються гормони стресу — насамперед кортизол та адреналін. Ці речовини підвищують тонус м’язів, прискорюють серцебиття, змінюють кровообіг та гальмують травлення. 

“Якщо стрес короткочасний, організм швидко відновлюється. Але коли стрес хронічний, то починаються серйозні зміни. М’язи тривалий час перебувають у напрузі, особливо у ділянці шиї, плечей, спини. Підвищується чутливість нервових закінчень. Порушується баланс збуджуючих та гальмівних нейромедіаторів у мозку. Все це призводить до появи фізично відчутного болю, навіть якщо немає органічних причин для таких проявів”, — пояснила лікарка.

Вона наголосила, що не варто ігнорувати подібні болі. Хронічний біль змінює сприйняття дійсності, внаслідок чого посилюється тривога, погіршується настрій, з’являються нові болі, розлад сну, зміна постави. 

“А це вже не може не призвести до реальних фізіологічних та психологічних наслідків, аж до захворювань серцево-судинної системи та депресії”, — акцентувала Долгова. 

Крім того, незалежно від взаємодії з лікарями, необхідно у щоденне життя впровадити легкі, але дієві правила, практики та техніки:

• режим сну та відпочинку: лягайте спати в один і той самий час, не читайте в ліжку, відмовтеся від гаджетів хоча б за годину до сну;
• відпочинок протягом дня: лише 15 хвилин релаксу та тиші допомагають “перезавантажитися”;
• дихальні та релаксаційні техніки: вчіться правильно дихати, медитувати, спробуйте йогу чи пілатес;
• завжди стежте за харчуванням: менше кави та міцного чаю, цукру та десертів, жодних переїдань.
• Інформує kanaldim.tv