Скільки там грошей і звідки вони взялися : Багатство католицької церкви

Але звідки ці гроші, якщо Католицька Церква — це релігійна інституція, яка, згідно з Кодексом канонічного права, теоретично не ставить за мету багатство та отримання прибутку?

Церква почала накопичувати майно та багатство з IV століття, коли імператор Костянтин (272-337 рр. н. е.) зробив християнство офіційною релігією Римської імперії.

До цього, як зазначають історики, християни жили скромно та проводили богослужіння у своїх домівках, здебільшого досить скромних, або в катакомбах.

Це вважалося природним для послідовників релігії, заснованої на вченнях єврея, який належав до нижчих соціальних каст і проповідував поміркованість, тверезість та милосердя.

Ней де Соуза, професор церковної історії та фахівець з релігії й політики, у своїй книзі "Історія Церкви" пише:

"Ці події кардинально змінили як історію християнства, так і Римської імперії. З того часу світське і духовне життя тісно переплелися. Наступні століття показали, чи був цей, а також подальші союзи, найкращою стратегією для релігійної інституції. Або ж, можливо, перехід від мучеництва, що його зазнавали християни, та катакомб, де вони сповідували свою віру, до життя у палацах зашкодив справжньому досвіду християнської віри і, зрештою, призвів до Реформації."

Гнана Церква стала привілейованою та заможною. Простота її послідовників, яка спочатку вирізняла їх серед інших релігій, поступилася місцем статусу та символам багатства, що були співмірні з сановниками Римської імперії.

Автор фото,Getty Images

У католиків такі особистості, як Святий Франциск Ассізький або сам Папа Франциск, вважаються охоронцями цієї первісної простоти.

Протилежність їм становлять такі фігури, як Папа Бенедикт IX (1012-1055), який продав папський трон, та кардинал Джованні Анджело Беччу, заступник глави Державного секретаріату під час останнього понтифікату.

Його відсторонили від посади після того, як він використав близько 200 мільйонів доларів, призначених на благодійність, для купівлі нерухомості в Лондоні.

Неймовірні багатства

Костянтин та багато інших правителів Римської імперії жертвували Церкві палаци, величезні маєтки і навіть термальні купальні, а також неймовірну кількість золота та срібла.

Тоді встановився механізм пожертв в обмін на щось, зокрема за утвердження Церкви на певній території.

Це тривало доти, доки у XVIII столітті не виникла Папська держава – територія на Апеннінському півострові, що функціонувала як політико-релігійне утворення під владою Папи Римського. Тоді ж католицька ієрархія перетворилася на цивільну владу, ставши загальновизнаним союзником найбагатших родин Європи.

Хоча Церква процвітала не завжди, можна з упевненістю сказати, що своїм статкам вона завдячує пожертвам вірян та людей, зацікавлених у її політичному та соціальному впливі.

Сьогодні, у XXI столітті, до цього додається її культурна спадщина, що включає неоціненні витвори мистецтва, музеї, які за гроші щорічно відвідують мільйони людей, та інвестиції на фінансовому ринку – сфері, яка стала епіцентром численних великих скандалів.

Автор фото,Getty Images

Ватикан – центр католицького світу, що функціонує як абсолютна монархія на чолі з Папою Римським, який також є Вікарієм Ісуса Христа та Верховним Понтифіком Вселенської Церкви.

Ця держава була заснована близько 752 року, а її перші музеї з'явилися в XV столітті. Фінансово Ватикан підтримується всіма єпархіями світу, зокрема американськими та німецькими, а також отримує значні доходи від туризму.

На його території розташовані ключові інституції та визначні пам'ятки, включаючи Апостольський палац, численні музеї (зокрема, Сикстинська капела), Ватиканська Апостольська бібліотека, Радіо Ватикану, банк, базиліку Святого Петра та інші важливі адміністративні й культурні об'єкти.

Володіння за межами Ватикану

Існує 12 будівель або екстериторіальних просторів, що належать Ватикану. Серед них – базиліки Сан-Джованні ін Латерано, Святого Павла за Мурами, Санта-Марія Маджоре та парафіяльна церква Санта-Анна, а також офіси дикастерій і вілла Кастель Гандольфо, відома як літня резиденція пап.

Існує також Денарій Святого Петра, що складається з добровільних пожертв вірян з усього світу. Ці пожертви спрямовуються на соціальні потреби та підтримку діяльності Ватикану, туризму та музеїв, які щорічно приваблюють мільйони людей до пам'яток та іншої діяльності Ватикану.

Серед джерел доходу — Ватиканський музей і Сикстинська капела, продаж пам'ятних марок та монет, і, що є найбільш спірним, діяльність його фінансових установ: Інституту релігійних справ (IOR), більш відомого як "Банк Ватикану", що управляє значними фінансовими активами, та вже згадувана APSA.

Ватикан також володіє однією з найбільших художніх і культурних колекцій у світі. Однак ці активи вважаються нематеріальними і не доступні для продажу чи комерційного використання.

Автор фото,Getty Images

Більша частина спадщини Ватикану походить від італійського диктатора Беніто Муссоліні. У 1929 році він вніс 1,75 мільярда італійських лір до скарбниці Святого Престолу як компенсацію за майно Католицької Церкви, конфісковане під час об'єднання Італії.

У другій половині XIX століття кілька королівств, герцогств та незалежних держав, включно з Папською областю, об'єдналися в королівство Італія. У цей період, особливо між 1860 та 1870 роками, у католиків відібрали частину майна та територій, що стало одним із найскладніших моментів в історії відносин між Церквою та об'єднаною Італією.

Приблизно чверть цієї суми папа Пій XI витратив на створення структури нової держави Ватикан, зведення будівель (таких як монументальний палац Сан-Калісто в районі Трастевере в Римі) та будівництво житла для службовців поряд з Ватиканом.

Решту коштів інвестували за принципом диверсифікації вкладень, щоб убезпечити себе від фінансових ризиків.

У результаті APSA володіє нерухомістю у Великій Британії, Франції та Швейцарії, а також в Італії, де зосереджено більшість інвестицій, особливо в Римі, де перебуває 92% належних Ватикану об'єктів нерухомості - від будівель до офісів, магазинів та ресторанів.

Незрозумілі цифри

Наразі частина нерухомого майна, поряд з управлінням інвестиційним портфелем, а це приблизно 1,9 млрд доларів, приносить дохід, який йде на утримання Римської курії, адміністративного органу Ватикану.

Це основна функція фінансів Ватикану: підтримувати апарат Святого Престолу, нунціатури, пересування понтифіка та благодійні акції.

У 2019 році, відповідаючи на питання про фінанси, Папа Франциск говорив, що інвестиції необхідні не для спекуляцій, а для запобігання девальвації капіталу. "Щоб він зберігся або приніс невеликий дохід", — сказав він.

Це важливо, адже Святий Престол, попри підтримку з боку Ватикану, сам по собі не є державою, заявив італійській газеті Corriere della Sera італійський історик Андреа Ріккарді, засновник католицької організації "Спільнота Святого Егідія".

У Ватикані немає податків і державного боргу. Він існує коштом доходів від своїх активів і, перш за все, пожертв вірян. Ця тенденція пов'язана з необхідністю взаємодії з католицькою громадськістю, стверджує Ріккарді.

"З цієї та інших причин необхідні прозорість бюджету та порядок в управлінні", — говорить він.

Проте, річні доходи та витрати Ватикану виявилися значно нижчими за заявлені, а його сукупні активи вдвічі перевищують раніше заявлені (близько 4 млрд доларів).

Автор фото,Getty Images

Про це свідчить іспанський єзуїтський священник Хуан Антоніо Герреро Альвес, очільник Секретаріату з економіки, заснованого Папою Франциском на початку його економічної реформи у 2014 році.

Щоб контролювати надмірні витрати, Ватикан почав щорічно продавати свої активи на суму від 20 до 25 мільйонів доларів.

"Ці проблеми необхідно вирішувати, і незрозуміло, як церква, яка спостерігає за скороченням кількості вірян у найбільш розвинених економіках, може генерувати ресурси, необхідні для свого існування", — говорить експерт з питань Ватикану Джон Аллен-молодший.

Але навіть в умовах скорочення кількості щедрих парафіян у найбільш розвинених країнах, особливо в Європі та США, де відтік вірян найбільш помітний, є країни, де Католицька Церква надзвичайно багата.

Найбагатші єпархії

Найбільш помітним членом цього "списку мільйонерів" є Німеччина. Там панує процвітання завдяки "Kirchensteuer" — церковному податку, який стягується безпосередньо з членів визнаних державою релігійних громад, таких як Католицька Церква.

Цей податок до бюджету формується з відсотків від оподатковуваного доходу громадянина, що варіюється від 8% до 9% залежно від федеральної землі.

У 2023 році Церква отримала від цього податку приблизно 7,4 мільярда доларів, що на 5% менше, ніж попереднього року, коли було зібрано 7,77 мільярда доларів.

Попри ці вражаючі цифри, зниження доходів турбує католицьку ієрархію, оскільки воно безпосередньо пов'язане з відтоком вірян.

Частково у зниженні кількості вірян у Німеччині винні неодноразові кризи, що підривають імідж Церкви в країні.

У 2013 році стався скандал за участі тодішнього єпископа Лімбурга Франца-Петера Тебартца ван Ельста. Вартість будівництва його єпископського палацу за п'ять років зросла з 5,7 мільйона доларів до щонайменше 35 мільйонів доларів, що спричинило кризу, яка зачепила всю Католицьку Церкву Німеччини.

Такі витрати змусили багатьох німців замислитися над багатством Церкви.

Під тиском преси половина з 27 німецьких єпархій оприлюднила свої активи. Тоді громадяни виявили, що їм відомі далеко не всі цифри.

Насправді, хоча єпископи повинні публікувати свою звітність, фінанси Церкви залишаються конфіденційними. Окрім звичайної нерухомості, вона володіла десятьма банками, кількома страховими компаніями, 70 готелями, великими компаніями з управління нерухомістю та кількома засобами масової інформації.

Автор фото,Getty Images

Лише Кельнська єпархія, одна з найбагатших у світі, у 2023 році оцінила свій чистий капітал майже у 5 мільярдів доларів.

Того ж року вона зібрала 744 мільйони доларів у вигляді церковних податків, що становило 70% її загального річного доходу.

Ця операція із забезпечення прозорості дозволила населенню, хоча й в обмеженому обсязі, дещо дізнатися про приватне життя німецьких католицьких священнослужителів.

Наприклад, єпископ Тебартц ван Ельц мав ванну вартістю 17 000 доларів, а архієпископ Мюнхена кардинал Рейнхард Маркс мешкає у величезному бароковому палаці, реставрація якого коштувала 9,9 мільярда доларів, три чверті з яких були сплачені платниками податків.

Сам Рейнхард Маркс, окрім іншого, має в розпорядженні BMW 730 з водієм. Багатьом німецьким католикам було важко змиритися з тим, що їхні гроші йдуть на такі розкішні покупки.

"Жодна власність Католицької Церкви не зареєстрована на ім'я фізичної особи, тобто священника, єпископа, кардинала чи будь-якого іншого священнослужителя", — стверджує отець Антоніо Лісабоа Лустоса, професор теології та фахівець у галузі релігієзнавства.

Експерт визнає, що серед його побратимів трапляються відхилення від норми і що така розкіш, гординя та показне багатство не узгоджуються з принципами християнства.

"Це часто трапляється, але не слід забувати, що Церква складається з людей, здатних помилятися, — стверджує Лустоса. — У будь-якому випадку, Ісус Христос проповідував, а Папа Франциск зміцнив ідею збереження скромності та простоти".

Сполучені Штати

Церква в Сполучених Штатах, ще одній країні, яка робить значний внесок у бюджет Ватикану, не відстає. Там католицька ієрархія володіє величезним майном, включаючи такі відомі університети, як Нотр-Дам в Індіані (з доходом 1,76 млрд доларів) та Джорджтаун у Вашингтоні (з доходом 1,92 млрд доларів), а також лікарні та школи.

Хоча обов'язкового церковного податку не існує, Церква отримує значні приватні пожертви. Американські релігійні лідери щорічно збирають близько 10 млрд доларів у вигляді пожертв, а також володіють нерухомістю та фінансовими активами.

Варто врахувати, що в Церкві США зосереджена найбільша кількість вірян із консервативного католицького крила, які залишаються тісно пов'язаними з радикальними правими.

Автор фото,Getty Images

Рахунки у Бразилії

У Бразилії, країні з найбільшою кількістю католиків у світі, Церква також має великий вплив та значне майно.

Точних фінансових даних немає, оскільки відсутній загальнодержавний фінансовий звіт. Це ускладнює отримання повної картини фінансів Церкви. Проте відомо, що бразильські єпархії управляють розгалуженою мережею парафій, шкіл, лікарень та університетів.

Крім того, вони отримують пожертви від вірян та користуються податковими пільгами.

У Бразилії також розташована найбільша та друга за відвідуваністю святиня Діви Марії у світі — Національний санктуарій Матері Божої в Апаресіді, що розташований в штаті Сан-Паулу. Він вважається найбагатшим у світі з погляду фінансових ресурсів, згідно з даними, наданими самими єпархіями та експертами з релігійного туризму.

Храм відвідує близько 10 мільйонів паломників на рік, які витрачають у середньому 21 долар на день. Це щорічно приносить місту з населенням лише 35 000 осіб близько 240 мільйонів доларів.

Під час візиту Папи Бенедикта XVI до Бразилії у 2007 році, згідно з інформацією, опублікованою архієпископством того часу, щомісячний дохід базиліки коливався від 70 до 90 мільйонів доларів, багато в чому завдяки кампанії зі збору пожертв.

Автор фото,Getty Images

Франція не входить до списку країн з найбільшою кількістю католиків у світі. Наразі 29% французів вважають себе католиками; десять років тому їх було 70%. Проте саме там розташований третій за відвідуваністю католицький храм у світі — собор Нотр-Дам у Парижі.

До пожежі 2019 року, через яку собор був закритий на п'ять років, його відвідувало близько 12-13 мільйонів людей на рік, випереджаючи такі туристичні пам'ятки, як Ейфелева вежа та Лувр.

Реставрація собору вимагала міжнародної співпраці та значних інвестицій. Відновлення готичного храму, збудованого дев'ять століть тому, обійшлося приблизно в 800 мільйонів євро і зібрало майже 1 мільярд доларів завдяки пожертвам близько 340 000 осіб зі 150 країн.

Такі цифри відповідають розміру активів, які підтримують таку інституцію, як Католицька Церква, що має величезну структуру, яка складається з тисяч співробітників та священнослужителів по всьому світу, університетів, музеїв, лікарень та сотень благодійних організацій.

У 2014 році в інтерв'ю редактору газети Corriere della Sera Ферруччо де Бортолі Папа Франциск заявив, що проблема полягає не стільки в розмірі цих статків, скільки у відсутності прозорості у фінансах.

Відповідаючи на питання про багатство та надмірності Церкви, Франциск сказав:

"Ісус говорить, що не можна служити двом господарям: Богу і багатству. І коли нас судитимуть на Страшному суді, враховуватиметься наша близькість до бідності. Бідність віддаляє нас від ідолопоклонства і відкриває нам двері до Провидіння".

І на завершення додав: "Гроші — це завжди зрада".

Інформує bbc.com