У Новомосковському музеї провели онлайн-екскурсію

У Новомосковському музеї провели чергову онлайн-екскурсію.

Цього разу у закладі продовжили знайомити містян з експонатами етнографічної колекції, а саме з прасками різних епох.

"Праску можна сміливо назвати одним з самих необхідних предметів домашнього вжитку. І цей статус зберігається за нею не одне століття. Колекція нашого музею нараховує праски різних моделей і конструкцій. Старовинний аналог праски- рубель. Він являє собою вузьку, дерев’яну дошку з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни. Віджату вручну білизну намотували на качалку і качали рубелем. Такий же прилад використовували і для прання білизни і називали його праник або прач. Вугільні або «духові» праски були досить популярними в 19-20 ст. Щоб забезпечити тягу, з боків були просвердлені отвори або вихідна труба. Всередину праски спеціальними щипцями або совочком накладали тліючі вуглинки з печі, потім праску закривали за допомогою застібки. Її вага коливалась від 3-х до 10-ти кілограмів Тримаючи праску в руці, господиня робила декілька різких рухів, повітря попадало в отвори, вугілля розгорялось і підошва праски розігрівалась до малинового кольору. Важку праску довго тримати в руках було неможливо, тому вона завжди продавалась з підставкою. Такою праскою прасували одяг з грубих тканин. А для прасування тонких тканин, мережива, комірців використовувалась невеличка, розміром з долоню, прасочка. Відкидний верх представленого експоната прикрашений геометричним орнаментом, на високих бортиках з обох сторін розміщено по чотири отвори. Коштували праски недешево, і тому їх наявність була символом благополуччя сім’ї. Вугільні праски були важкими, крім цього, нерідко вуглинки з отворів потрапляли на одяг і істотно псували його. З часом ця конструкція була замінена на більш зручну. Так з’явилась цільнолита чавунна праска, яку нагрівали на плиті. Процес нагрівання був досить тривалим, приблизно півгодини. Ця модель була дуже популярною і випускались в СРСР аж до середини 20 ст. В 2013 році ці експонати були передані в дар нашому музею родиною Асланових з Новомосковська".

ФОТО закладу