Видатній поетесі сучасності Ліні Костенко сьогодні виповнюється 90 років

Видатній поетесі сучасності Ліні Костенко сьогодні виповнюється 90 років.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936 p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.

Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінованого поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш.

Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956 р..

Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії.

Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток. Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів.

Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона в 1987 p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), прозовий роман «Записки українського самашедшого» - вийшов у видавництві Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га» в грудні 2010 року.

Лауреат Шевченківської премії, поетеса-шістдесятниця, почесний професор «Києво-Могилянської академії» свого часу відмовилася від звання Героя України, але у різних рейтингах відомих людей країни, зазвичай, посідає одне з чільних місць.

Останніми роками Ліна Костенко не з’являється не публіці, живе вона у Києві.

З сайту «Книжкове містечко»

Декілька рядків із вічного:

***

Світає світ в терновому галуззі. Кладуть вітри смичок на тятиву. Десь голос мій шукає моїх друзів, і хтось чужий кричить мені: ау!

І знову тиша. Лиш блукають луни, крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки. Сосновий ліс перебирає струни над берегами вічної ріки..

***

І засміялась провесінь: —- Пора! —за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані — як туман —усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! —за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.Така свавільна, вільна, молода —невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю? Який засію лан? За Чорним Шляхом, за Великим Лугом. Невже і я в тумані — як туман —і я вже йду за часом, як за плугом?..