До свята 8 Березня читайте поезії Надії Островерх: присвята Мамі та Україні

З нагоди свята Жіночого дня – 8 Березня представляємо вашій увазі поезії Надії Островерх: присвята Мамі та Україні.

Сьогодні опівдні на нашому сайті, також, до вашої уваги інтерв’ю з мамою-вихователькою Будинку сімейного типу села Орлівщина Надією Островерх.

***

Осталась без мами - рідненька спочила

Мене в цілім світі одну залишила

І помню я руки, що коси чесали

Та склалося так - матусі не стало

Матусю, рідненька - голубонько мила

Нащо ти дитя своє посиротила

Дощик накрапає - дивлюсь у віконечко

Та мами немає - нема мого сонечка

Де те сонечко, що ніжно мене зігрівало

Чом, матусю тебе, чом не стало

… Ти пішла - залишила дитину

Хто зігріє тепер сиротину?

Ти матусю пішла та нащо було тата

У далекі світи в небуття забирати?

Придивлюсь я у небо - зірок там багато

Та дві самих яскравих: то мама і тато

Матуся і тато хмаринкою стали

Сльозами своїми мене умивали…

Щовесни зацвітають сади: де ти мамо!?...

Не знайду сліди...

Може слід твій заріс споришами?

… Не знайти вже дороги до мами.

***

Україно ти моя, люба моя ненько

І душа болить за тебе, болить і серденько

Скільки ти вже пережила: і голод, і війни

І сьогодні твоїм дітям жити неспокійно

Дуже важко, дуже страшно,

Як рвуться снаряди І на голови синочкам

Гатить ворог гради

А бієць зовсім ще юний - тільки жить, любити

Він на сході, щоб державу свою боронити

А удома жде дружина, матінка чекає

Щоб синок живим вернувся Бога все благає.

Інший боєць добровольцем пішов і призвався

Кажуть хлопці - без руки бідняга остався.

Іншому дружина дзвонить: " Любий я чекаю,

Ти живим скоро вернешся!? Жду тебе й кохаю"

Жде і бабця геть старенька свого онучата,

Теж поїхав Україну свою захищати

Скільки синів полягло, упало на сході

Ворог лютий - забирайся! Нас бомбити годі!

Ти залиш мою державу, мою славну, милу

Ми без тебе розберемось: як жити щасливо

Живи, моя Україно, моя ти держава

Слава воїнам – Героям! Україні – слава!

***

Дощик весняний накрапає

А згодом сильний зашумить

Життя своє перелистаю

Згадаю кожну його мить

Серденько проситься додому

В до болю ріднеє село

Де босоногими ногами

Дитинство все моє пройшло

Ось тут я з дідусем ходила

Ось тут він казочку читав

І помню часто в старій хаті

Дідусь на ручках колихав

Спочили також вже навіки

І тато й мама: не вернуть

Як тяжко було проводжати

Ріднесеньких в останню путь

В день поминальний я приїду

Вклонюсь до самої землі

Дивлюсь у небо …

Прилетіли також додому журавлі