Ніяк не йде із пам’яті війна: спогади подружжя ветеранів з Новомосковщини

Друга Світова залишила по собі болісні спогади та криваві рани. Мільйони загиблих. Мільйони сиріт. Тисячі наших співвітчизників потрапили в концтабори та були вивезені на роботи до нацистської Німеччини. Та була ще й самовіддана, героїчна боротьба… Сьогодні, в день свята Перемоги, своїми спогадами про події майже 80-ти річної давнини діляться подружжя Приходьків – Олена Іванівна та Микола Трохимович.

Шановний Миколо Трохимовичу розкажіть трохи про себе? Де ви народилися? Ваше життя перед війною?

- Я народився в Хуторо - Губинисі на Новомосковщині. Моя родина до війни – батько, мати та три сестри. Почули ми про війну з гучномовця, який, один на усе село, висів на стовпі. Голос Левітана не міг не схвилювати. Батько, Трохим Терентійович тоді відразу пішов на війну. Невздовзі й загинув, визволяючи Криничанський район. Йшов в атаку, у нього під ногами розірвалася міна… Ненависть до німців, які прийшли в наші хати та ще й вбили мого батька була дуже сильною. Я та мої друзі: хлопці-підлітки, добре розуміли, що то за ворог, й були, до того ж, по-дитячому ще відчайдушні, хоробрі та необачні.

Чи пам’ятаєте Ви, Миколо Трохимовичу, як заходили в село німецькі військові частини та як відходили червоноармійці? Що Ви відчували тоді?

 - Саме через наше село відступаючі солдати Радянської армії не проходили. Але, що наші відступають ми знали. А німці через Хуторо-Губиниху при наступі йшли та їхали декілька днів. Самовдоволені, впевнені, начищені. Йшла військова техніка, тягнули лінії зв’язку. «Гелгот» їхній стояв навкруги, пилюка від транспорту. Це був кінець літа 1941 року. Вони відразу почали займати наші хати та встановлювати свої порядки

Трохи про життя під окупацією? Як поводилися німці?

 Як тільки війна почалася, вже стали формуватися партизанські загони. Партизани були в Орлівщині, Хащовому, Знаменівці, Хуторо-Губинисі, Миколаївці. Німці на той час вже добре знали, що то таке – партизани. Тому у нас в селі стояв каральний загін. В Спаському ж був комендант. По селах, згідно їхнього тодішнього німецького порядку, посадили старост та призначили поліцаїв. Здебільшого це були місцеві. Не можу сказати, що ці люди вислуговувалися перед німцями – вимушена необхідність. Лихим та страшним був лише один поліцай. Такий і кінець отримав. Втекти з німцями не зміг, бо й німцям він тоді був навіщо. А як прийшли наші – того поліцая судили.

За тим німецьким порядком, який встановили окупанти в селі, усі повинні були працювати. Навіть діти, десь з десяти років. Все, що тоді збиралося з полів, йшло німцям на харч. У мене навіть для роботи була підвода й пара поганеньких коней. Я працював в сільськогосподарській бригаді.

Що для Вас було найстрашніше? Що особливо вразило та закарбувалося в пам’яті назавжди? Знаємо, що Ви, будучи ще хлопчиною, брали участь в опорі окупантам.

 - Як я вже сказав, партизанські загони на той час вже діяли. А хлопці мого віку ще не мали страху та й жага помсти за батька була. Звісно ж, маючи коней та підводу і знаходячись в полях, подалі від німецького ока, доручення партизан виконував неодноразово. Возили мої коні й замасковані листівки й гвинтівки. От уже коли підріс, то до кінця зрозумів на яку небезпеку наражав я тоді свою родину, своїх маленьких сестер. Оці думки, які з’явилися згодом, були страшними. А що найбільше закарбувалося в пам’яті? Ви ж знаєте, що в лютому 43-го була перша спроба відбити у німців Новомосковськ та навколишні села. Декілька загонів прорвалися вперед, та невдало. Багато наших тоді загинуло. Біля Хуторо-Губинихи застрягли тоді 4 військових автомобіля. Не могли їхати – скінчилося пальне. І шестеро наших солдат біля них. А в Спаському  - німці й комендант. Для тих машин навіть скинули з літака діжі з бензином – на поле, недалеко від нашої бригади. А як довезти ті діжі до наших? Пам’ятаю, що бажаючих не було. Дуже небезпечно. Може вирішили, що на хлопчину не звернуть увагу? Повіз той бензин я. І коней мені тоді дали справних. Оцю дорогу з діжами бензину в підводі, замаскованими кукурудзяною стернею, я чітко бачу й пам’ятаю й зараз. Добре тоді все скінчилося. Наші машини встигли виїхати. Після війни я навіть зустрівся з одним з тих шістьох солдатів.

 Чи чули Ви тоді щось про масові розстріли єврейського населення в Новомосковську? Про те, що молодих людей примусово вивозили на роботи до Німеччини? Що в Новомосковську на території нинішнього колегіуму розстрілюють людей?

- Так, до нашої робітничої бригади на полях ці усі страшні відомості доходили. Партизани по лісах усе знали. А у нас з ними був зв'язок. Про те, що повели родини єврейські через міст та там розстріляли – чули. Та чули, що там за мостом розстріляли й багатьох партизанів і їх родини. І що в нинішньому колегіумі було гестапо, що там допитують людей та розстрілюють також чули. Про примусові вивезення на роботи до Німеччини не могли не знати. Мені довелося навіть везти нашу сільську молодь в Новомосковськ на підводі на медичну комісію. Медогляд перед вивезенням був обов’язковим. Проходило це все тоді в приміщенні нинішнього ліцею. Що ж…  сумно це все згадувати. Тоді одна наша дівчина врятувалася. Відпросилася до туалету і …втекла.

Залишаючи Новомосковщину, та так було майже всюди на окупованій Україні, нацисти та поліцаї кинулися палити усе, що бачили. Зокрема, майже усі житлові будинки, а це в той час були хати-мазанки, запалали. А як в Хуторо-Губинисі?

- Так було і в нашому селі. Ходили з факелами поліцаї та німці: від хати до хати – палили. Жінки та діти кричали, тужили. Як німці пішли – люди рили землянки. Декілька хат вціліло. Ютилися усі якось, мирилися. Згодом почали будувати житло – такі ж мазанки.

 Війна покотилася на захід. В вересні 43-го Новомосковськ та навколишні села звільнили. Згодом Ви почули щасливу звістку про перемогу. Як і за яких обставин це було?

- Про перемогу нам оголосили біля сільської ради. Радісно це було надзвичайно. Почалися танці. Люди принесли музичні інструменти. Веселилися й співали до ранку.

Нам дуже цікаві Ваші спогади про війну, шановна Олена Іванівна.  Що найбільше закарбувалося в вашій дитячій пам’яті, пам’яті маленької дівчинки? Ви на власні очі бачили нацистів? Чи пам’ятаєте щось з життя в окупації?

 - Я дитина війни. Народилася на Кіровоградщині. Родина моя була перед війною: тато, мама, старший брат, бабуся. Згодом, вже як запалала війна, мама народила двійню. Одна дитина – хлопчик, тоді помер. Батько мій пішов на війну. А родина виживала в окупації. Що я пам’ятаю? Як бомбили. Ми ховалися в погребі, сиділи на картоплі. А ще? Мама робить перев’язку татові. Поранений батько, якимось дивом зміг навістити родину. Лінія фронту тоді відкотилася до Дніпра. Добре, на усе життя запам’ятала батьків поцілунок тоді і його волохату шапку. Він пішов і згодом загинув. Нам про це написав його друг. Це була дуже страшна звістка. Бо ми все ждали, сподівалися. В деякі сусідські родини вже поверталися воїни. А наш все не йшов... Я бережу і той лист батькового друга і листи батька з фронту як святиню. А ще пам’ятаю, що в нашій хаті «стояли» червоноармійці: добрі були, веселі. Це вже при наступі.

Та маленька дівчинка якось зрозуміла, що сталося щось надзвичайно щасливе і добре, і чому так радіють люди? Я маю на увазі новину про перемогу.

- Так, це я пам’ятаю чітко. Вулицями їхав на коні військовий з червоним прапором. Їхав повільно. Він оголошував, що наша перемога й капітуляція німців. Люди навкруги дуже раділи.

Розкажіть будь ласка: де і коли ви познайомилися та створили родину? Трохи про повоєнне життя та про Вашу сім’ю.

 - Познайомилися на одному з вечорів на Кіровоградщині. Олена Іванівна саме той вечір готувала й проводила. Підійшла до мене, як не дивно. Запросила на танець. Мабуть я був сором’язливий. Тільки стояв та в «усі очі» на неї дивився. То було кохання з першого погляду і взаємне. У нас двоє доньок, двоє онуків і правнучка. Після війни ми закінчили вищі навчальні заклади. Я майже 40 років пропрацював на різних посадах. Олена Іванівна ж вчила дітей музиці та співам. Вона усе життя дуже активна: пише чудові вірші, статті в газети. Одну з статей "Ніяк не йде із пам'яті війна", присвятила мені. Олена Іванівна є також учасницею та старостою відомого хору імені Громова.

 З подружжям Приходьків говорила Ольга Кібарова

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции
Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Комментарии

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов

Общество
На днях экс-секретарь Днепровского городского совета Вячеслав Мишалов на своей странице выложил видео под названием «Борис Филатов. Набережная и «Единорог» из Новомосковска», в котором рассказывает о том, как получить миллиард из бюджета Днепра компании со штатом в 18 человек и некачественно построить Набережную на глазах у миллиона днепрян. «Видео почти 10 минут, но до конца досмотреть необходимо хотя бы для того, чтобы понимать масштаб распила городского...
Общество
В місті Перещепиному 25 серпня відключать воду. Відсутнє водопостачання буде з 13.00 приблизно до 17.00 години. Про це повідомили в підприємстві водопостачання «Перещепине вода-365». За інформацією адміністрації комунального підприємства, тимчасово вимкнуть воду через необхідність заміни підвищуючого насосу. Читайте також: В одному з сіл Новомосковщини з’явився автентичний стінопис: про те, хто створив красу та що то за розпис розповіла вчитель місцевої шк...
Спорт
24 серпня в Перещепинській ОТГ пройшов футбольний турнір на кубок міського голови присвячений Дню Незалежності. Про це повідомила провідний спеціаліст з питань культури, спорту і роботи з молоддю громади Світлана Бейник. Взяли участь в змаганнях ветеранські футбольні команди (40+) Михайлівського та Багатського старостинських округів і спортсмени Перещепиного. Пройшов турнір з міні-футболу в Перещепиному. «Без перебільшення можна сказати, що на місцевому ст...
Общество
25 серпня в Україні своє професійне свято відзначають шахтарі. Шахтарська праця завжди була наповнена особливим духовним змістом. Це не просто піт та сльози, колосальні зусилля і непорушна самовідданість, честь і професіоналізм. Спускаючись у шахту, шахтар залишає на поверхні весь свій страх, якого немає місця під землею. Бере з собою надію і любов, бо знає, що це те єдине, яке не залишить його навіть там, під землею. І йде робити свою справу. Гірницька сп...
Экология
Ранок у Новомосковську буде безхмарним, і до кінця дня небо лишатиметься ясним. Без опадів. Температура: вдень – 29-30 градусів; вночі – 22-21 градус. Швидкість вітру до 4,7 метрів на секунду. За останні 130 років 25 серпня: макс: 35.6° (1929); мін: 9.4° (1961). Народний прогноз погоди: 25 серпня відзначається день пам'яті святих Фотія і Аникити. У давнину помітили, якщо цей день дощовий - бабине літо коротким буде, а якщо погода тепла і ясна - слід чекати...
Общество
23 серпня в 93 ОМБр, яка базується в селищі Черкаському Новомосковського району, пройшли урочистості з нагоди відразу трьох свят: Дня частини; Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України. Рівно рік тому бригаді Указом Президента України було присвоєно почесне найменування «Холодний Яр». «Холодноярська республіка – це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби за Україну. І ми пишаємося тим, що продовжуємо славетні традиції й ратні справи наши...
Спорт
У Новомосковську 25 серпня пройде відкритий, розважальний, аматорський турнір з армреслінгу «Сильна нація». Присвятять його Дню Незалежності України та усім співвітчизникам - борцям за свободу. Про це повідомили організатори турніру - ГО «Національний корпус- Новомосковщина». Відбудуться змагання на Площі Героїв на майданчику перед Палацом металургів. На турнір запрошують усіх бажаючих позмагатися віком від 18 років. А також - вболівальників. О 16.00 – зва...
Общество
24 серпня в Україні святкують День Незалежності. Вперше День Незалежності України відзначили 16 липня 1991 року – в річницю прийняття Декларації про державний суверенітет України Верховною Радою УРСР. Згодом цю дату перенесли на 24 серпня, адже саме в цей день 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення Незалежності України. Остаточно День Незалежності України був підтверджений на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. 20 лютого 1992 ро...
Экология
Увесь день у Новомосковську утримається ясна погода. Без опадів. Температура: вдень – 29-31 градус; вночі – 24-21 градус. Швидкість вітру до 4,7 метрів на секунду. За останні 130 років 24 серпня: МАКС: 34.3° (1938, 2008); МІН: 6.9° (1914). Народний прогноз погоди: у цей день вшановується пам'ять святого Євпла. У народі цей день має різні назви: Болотні вогні, Чудеса на болоті. Ці незвичні назви пов'язані з народним повір'ям, що 24 серпня на болоті можна по...