Родина Лискіних: в житті завжди є місце надії

Я продовжую знайомити вас з прийомними сім’ями та дитячими будинками сімейного типу, які проживають у місті Новомосковську. Я розповім вам про людей, які живуть поруч з нами, Про людей, які своєю щоденною працею батьків – вихователів доводять, що в житті завжди є місце надії. Надії на краще майбутнє, надії на затишок в сімейному колі, надії на те, що тебе вислухають, допоможуть, підтримують. Мова піде про подружжя Лискіних, Ніну Іванівну та Віталія Олексійовича.

Ви тільки уявіть собі, що в той час, коли в нашій країні все розвалювалося, коли руйнувалися роками сформовані уявлення про моральні цінності та ідеали, а їм на зміну приходило нове « мышление» (наголос робити на перший склад), коли сильні, цілеспрямовані люди не витримували змін та сходили з дистанцій, саме в той час подружжя Лискіних вирішило, що справою їхнього життя повинно стати виховання дітей. На думку приходять кадри з фільму, де героїня Наталії Гундаревої на зустрічі з колишніми однокласниками на питання, ким вона працює, відповідає – я мама. Отак сталося і з Ніною Іванівною. Вже більш ніж чверть століття вона мама - мама для дітей, які залишилися без своїх кровних батьків.

Я пам’ятаю свою розмову про її перших вихованців, про те, як Ніна Іванівна та Віталій Олексійович їхали в дитячий будинок за однією дитиною, а повернулися з шістьма, про те, як їх перші вихованці не могли повірити, що їжа у них буде постійно і ховали хліб під подушки на «чорний день». І зауважте, що мова не йде про післявоєнних дітей, мова йде про дітей дев’яностих, від яких відмовилися батьки, яких знайшли на вулиці, які жебракували, які в своєму маленькому житті зазнали знущань, які втратили довіру, не мали надії і не знали, що таке любов. Що пережило подружжя в той час важко і уявити. Але вони терпляче, день за днем, крок за кроком повертали цих дітей до нормального життя. А щодо тієї історії з хлібом, подружжя знайшло вихід не з підручників педагогіки та психології, а свій власний. Вони купили по буханці хліба кожній дитині і вранці, відправляючи дітей до школи, поклали їх до портфелів. Діти були збентежені. Навіщо? Ми не хочемо їсти! Ми не голодні! Тоді Ніна Іванівна та Віталій Олексійович зібрали їх разом і сказали, що, якщо так, то не треба ховати хліб, у вас його завжди буде вдосталь. З того дня схованки хліба залишилися у минулому. Це лише один епізод з життя цих людей, а скільки таких епізодів було протягом 28 років.

Коли чуєш про цих людей і не знаєш їх особисто, складається враження, що вони небожителі, які простерли крила над своєю оселею, не пускаючи до неї зло і ненависть. І тільки тоді, коли знайомишся з ними особисто, розумієш, що це - звичайні люди! Звичайні на перший погляд, а от коли зазирнеш їм у очі, то розумієш, що в тих очах світиться вогник вселенської любові матері та батька.

Ольга Лало,

заступник директора Центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді

Автор
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
102 просмотра в июле
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует

Отзывы и комментарии

Написать отзыв
Написать комментарий

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается: использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Автор
0/12
Актуальность
0/12
Изложение
0/12
Отзыв:
Загрузить фото:
Выбрать

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов. Для оценок и рецензии используйте форму отзывов